Antiland - Пользовательское соглашение. Анти це
Хто такі анти?
Цією проблемою займалося чимало вчених. Один із них, археолінгвіст, кандидат філологічних наук, лауреат премії ім. І. Франка О. С. Стрижак, люб'язно запропонував АНТу скористатися з його розвідки про антів, написаної для словника "Історичні етноси України", що готується до друку. Великий обсяг цієї праці з її складною термінологією, розлогими коментарями та примітками, не дозволяє нам опублікувати текст у оригінальному вигляді. Натомість подаємо виклад, адаптований і скорочений нами для сприйняття читача-непрофесіонала.Енциклопедії й узагальнюючі праці ХІХ — ХХ сторіч по-різному витлумачують цей етнонім:1. Печерні або антські люди (Брокгауз і Ефрон, 1890).2. Сарматське плем'я між Доном і Дністром (Большая Энциклопедия Т-ва "Просвещение", 1902). Треба зазначить, що греки називали сарматами та скіфами півтора десятка народів, у тому числі антів, венедів, слов'ян і т.д. У свою чергу, антами називали аланів.3. Одна з двох головних громад слов'янських племен півдня України IV-VII ст. (Українська загальна енциклопедія, Львів, 1930-і рр.).4. Об'єднання східнослов'янських племен між Дніпром і Дністром IV-VI ст. (БСЭ, 1950).5. Велика група ранньоісторичних українських племен VI ст. (Енциклопедія українознавства, 1955).6. Сильний південно-західний союз східнослов'янських племен IV-VII ст. (УРЕ, 1959).7. Східні слов'яни IV-VI ст. (Словник слов'янських старожитностей, Вроцлав, 1961).8. Візантійська (IV-VII ст.) назва східнослов'янських племен IV-VII ст. (Брайчевський у СИЭ, 1961 і в БСЭ, 1970).9. Старожитнє ім'я східнослов'янського племінного союзу межиріччя Дніпра й Дністра IV-VII ст. н.е. (Вольф Й. Абетка народів, Прага, 1984).М. Брайчевський писав, що попередник етноніма ант — "Антас" — вперше занотовано в одному з керченських написів ІІІ ст. н.е. Вдруге — в назвах територій "Антія", а також "Антаїб" готських легенд. Анти часто згадуються у візантійських джерелах. Так у творі Йордана "Про походження й діяння гетів" (550-і рр.) зазначено: "Дакію укріплено [...] вінцеподібними крутими Альпами. Біля їхнього лівого боку, схиленого на північ, від джерела... Вістули на величезних просторах живе численне плем'я венетів. Хоч тепер їхні назви міняються залежно від... родів і місць проживання, вони переважно звуться слов'янами й антами... Слов'яни живуть від міста Новієтуна та озера, яке іменується Мурсіанським, аж до Данастра й на півночі — до Віскли... Анти ж наймогутніші з них... де Понтійське море робить дугу, ширяться від Данастра аж до Данапра... [Гот Амал Вінітарій] рушив військо в межі антів... і короля їхнього по імені Боз [варіанти Бож, Вож] із синами його й 70 достойниками розіп'яв" (тут і далі О. Стрижак цитує за "Сводом древнейших письменных известий о славянах". — М., 1994).В історика VІ ст. Прокопія Кесарійського анти вперше йдуть після гуннів і слов'ян, котрі мешкають лівобіч Дунаю, близько берега, а потім — у тій же групі, але пересунуті на одне місце вперед: "варвари, гуни, анти й слов'яни... жили над Істром, часто переходячи (ріку. — О. С.), завдавали римлянам непоправної шкоди... Через деякий час анти й слов'яни розлаялися (можливо, "розспорилися"? Пор. "етнонім" спори. — О. С.) між собою й почали війну". Й "антів було переможено". Але незабаром анти напали на Фракію "й багатьох римлян... повернули в рабство". Ні слов'яни, ні анти "не управляються однією людиною", а "живуть народоправно". Навіть "щастя й нещастя" в них є спільною справою" і "закони однакові". Головним Богом для них є "творець блискавки", йому вони жертвують "биків і здійснюють... священні обряди". "Долі (в оригіналі "судьбы". — О. С.)... не знають", "обіцяють, якщо врятуються... принести Богу жертву за свою душу", "шанують ріки й німф, й усякі інші божества", "живуть... у жалюгідних хатках" далеко "один від одного", "часто міняють місце проживання". На ворога йдуть переважно "із щитами й дротиками", "панцирів... не одягають; інші не носять ні сорочок (хитонів), ні плащів, а одні лише штани, підтягнуті широким поясом".
www.br.com.ua
Анти - це ... Що таке Анти? 2018
Main navigation
- Головна
- Біографічний словник
- Енциклопедія Брокгауза і Ефрона
- Велика радянська енциклопедія
Menu second
- Біографічний словник
- Енциклопедія Брокгауза і Ефрона
- Велика радянська енциклопедія
1576.ua - Анти - Червона книга народів
Анти — група слов'янських племен, що згадується візантійськими авторами 4 — початок 7 століття н. е.
Значення і походження терміну досі не з'ясовано. Існують різні гіпотези. Частина дослідників (Олексій Шахматов) утотожнювала антів з усім східним слов'янством, інші — з його південною частиною. Деякі вчені вважають, що візантійці називали антами ту частину східних слов'ян, що в 4-7 століттях були об'єднані в міцному міжплемінному союзі. Див.: "Стадичі" (уривок "Анти")
Територія антів охоплювала переважно лісостепову зону Східної Європи. Археологічно анти представляють собою пеньківську культуру.
За Йорданом, анти жили між Дністром і Дніпром. За Прокопієм, їх оселі сягали на сході Азовського моря, а на заході — долини Дунаю (Маврікій).
Готський історик Йордан та візантійські автори 2-ї половини 6 століття називали дві групи слов'ян що жили на півдні Європи: склавінів (слов'ян) і антів. З їхніх творів випливає, що перші становили західну гілку слов'янства, другі — східну. Венедами чи венетами Йордан означував не лише слов'ян взагалі, а й їхнє північне угруповання, що тяжіло до Вісли та Балтійського моря. Дехто з українських істориків, зокрема Михайло Грушевський, зображував їх як предків українського народу.
Етнонім «анти», не був самоназвою, він відомий тільки з візантійських джерел. На думку лінгвістів, це слово — іранського походження і означає людей, котрі перебувають на окраїні, рубежі. Так могло уявляти їх іраномовне населення Північного Причорномор'я, бо анти жили на південно-східній околиці слов'янського світу, дуже близько від скіфів і сарматів. Останнім часом В. Сєдов висунув думку, що анти були іранізованими слов'янами, тобто слов'янами, які увібрали в себе залишки скіфського та сарматського етносів Північного Причорномор'я. Цю гіпотезу великого знавця етногенезу слов'ян поділяють багато вчених.
Відкидаючи ненаукові й політизовані погляди на антів, як на пращурів одного якогось народу, чимало дослідників бачили в них основоположників усіх східних слов'ян, проте, чеський славіст Л. Нідерле та російський археолог О. Спіцин мали антів за предків південної групи східних слов'ян. Деякі вчені звужували етнічну спадщину антів лише до східнослов'янських племен межиріччя Дніпра й Дністра — уличів і тиверців. Одначе сучасні археологи виявили пам'ятки матеріальної культури антів як на півдні колишнього СРСР, так і за його межами: у Румунії, Болгарії, Чехії, Словаччині, в заселених слов'янами частинах Балканського півострова. Отож анти заклали підвалини етносів як східних слов'ян, так і південних, можливо, навіть частини слов'ян західних. Етнокультурні процеси раннього середньовіччя відбувались у безперервних переміщеннях і перемішуванні племен.
Спільність мови антів зі слов'янськими засвідчують сучасники. Є також імена, які знаходимо переважно в латинізованому або грецизованому вигляді: ант Доброгаст — таксіарх грецького флоту 555 р., ант Всегорд — візантійський полководець, ант Анангаст — начальник фракійських військ 469 р., антські князі Бож і Межамир, анти Келагаст, Хвилибуд та ін. Як бачимо, така ж давня традиція складних імен, які ми так часто зустрічаємо в літописах Київської Русі. Лінгвісти стверджують, що анти в V—VII ст. говорили мовою, близькою до розмовної мови Київської Русі, яка вже мала деякі ознаки української. Отже, анти, успадкувавши часточку Кіммерійсько-скіфо-сарматської культури, їхні вірування, звичаї і мову, стали тією ланкою етногенетичного ланцюга, яка поєднала їх із русами, а потім — з українцями.
Візантійські письменники 6 століття н. е. багато розповідали про суспільний лад, звичаї, побут та військове мистецтво антів. Вони зображували їх високими, світловолосими, дужими людьми. Анти легко переносили холод і спеку, різні злигодні. Їхні племена були ще не об'єднані у постійні союзи, тому, як писав Прокопій Кесарійський, анти не керувалися однією людиною, а жили в народоправстві. Втім «Історія готів» Йордана донесла до нас розповідь від 4 століття про союз племен антів на чолі з Божем. Антські воїни були численні та мужні. Вони швидко перейняли озброєння ромеїв (візантійців) і прийоми їх бойового мистецтва. В 4 столітті анти постійно загрожували північному рубежеві Візантії по Дунаю, не раз долали його, вдираючись у межі імперії та часом навіть загрожуючи її столиці — Константинополю.
Держава антів існувала від кінця IV до початку VII століття. Антські пам'ятки в Україні — переважно прикраси до одягу й кінської збруї зі срібла, бронзи й білого металевого стапу, пізніше — бронзові прикраси (найбільше фібули) з виїмчастою емаллю, центр виробництва яких був у Києві, скарби золотих та срібних речей (Перещепине, Підгороддя б. Крилоса), нарешті городища роменського типу (с. Ромен на Чернігівщині).
Економіка. Основною галуззю господарства у антів було орне хліборобство із застосуванням залізного плуга, а також — осіле тваринництво і промисли (мисливство, рибальство, збиральництво). Високого рівня досягло ремесло (залізоробне, гончарне із застосуванням гончарного круга, склоробне та інші), яке значною мірою вже відокремилося від сільського господарства. З розвитком ремесла було пов'язане виникнення більш-менш постійної торгівлі, що мала грошовий характер.
У антів були економічні стосунки з віддаленими країнами, в тому числі — з Римською імперією. Це простежується на підставі численних знахідок на території антських земель римських речей (амфори, скляні та металеві вироби тощо), а також срібної римської монети.
Класовий устрій. Анти перебували на стадії розкладу первіснообщинного ладу і формування класових відносин. У них панувало індивідуальне землекористування та зв'язане з ним приватне господарство. Починало виникати і приватне землеволодіння. Глибоким було майнове розшарування, про що свідчать численні багаті скарби монет і дорогоцінних речей. Широко розвивалось рабовласництво: візантійські автори пишуть про десятки тисяч полонених, яких анти перетворювали на рабів. Існувала работоргівля. Однак поряд з цим зароджувались і нові, прогресивніші відносини, що в подальшому привели до формування не рабовласницького, а феодального способу виробництва.
Військова організація. За відомостями Прокопія Кесарійського, Менандра, анти мали сильну військову організацію, виставляли військо до 100 тисяч воїнів (що можливо, перебільшено). Політичний союз антів був одним із зародків майбутньої східнослов'янської державності. На чолі цього об'єднання антів стояли царі («рекси») і можновладці, частина яких згадується у творах візантійських авторів (Йордан, Агафій, Прокопій, Менандр, Феофілакт Сімокатта та інші).
Військові походи та розселення. В 4 столітті, за свідченням Йордана, анти вели боротьбу проти готів, які претендували на гегемонію в Східній Європі. В 385 році готський король Вінітар намагався підкорити антів, але зазнав поразки. Трохи пізніше йому пощастило захопити в полон і стратити антського царя Божа, його синів та 70 найбільших можновладців. У 6 столітті розпочався наступ антів разом із спорідненими склавінами на балканські володіння Візантії. До середини 6 століття це були походи з метою захоплення полонених і здобичі, але вже після війни 550—551 років на візантійських землях оселилася частина антів і склавінів. Є також дослідження, які твердять, що племена савірів або саварів входили до союзу антських племен – предків слов’ян. Савіри брали участь в знаменитій Каталунській битві на боці війська Аттіли і відзначились особливою стійкістю і хоробрістю. А в стародавній Паннонії (Австрія) до 18 ст. існувало місто Саварія. Протягом наступних десятиліть розселення антів йшло дуже швидко і на 80-і роки 6 століття привело до повної слов'янізації північних Балкан (територія сучасної Болгарії та колишньої Югославії). Від 568 року у зв'язку з вторгненням аварів і заснуванням в Трансільванії (сучасна Румунія) аварського каганату, почалися аваро-слов'янські війни, що на початку 7 століття призвели до розпаду антського політичного об'єднання.
Культура. Культура антів відома на підставі писемних та археологічних джерел. Анти обожнювали сили природи. Вони мали капища, де стояли зображення ідолів з каменю або дерева (частина з них досліджувалася археологами). Високого рівня досягло ужиткове мистецтво, особливо — в ювелірному ремеслі. Відомі кілька орнаментних стилів — геометричний, так званий «звіриний» тощо. Своєрідна, яскрава культура антів була одним з компонентів при формуванні у пізніші часи давньоруської культури.
1576.ua
Antiland - Пользовательское соглашение
1. Основное
Устанавливая это приложение, вы соглашаетесь с данными правилами. Вам не разрешено использовать приложение Antiland, если вы не имеете права на использование нашей сети или не согласны с Пользовательским Соглашением.
2. Приватность и Нарушения
Никто из третьих лиц не может получить доступ к материалам, которые вы распространяете в приложении. Ваша приватность защищена Политикой конфиденциальности: https://www.antiland.com/ru/confidential/
Учитывая то, что это пространство и анонимно и безопасно, вы обязаны следовать правилам. Мы никогда не поддержим терроризм, педофилию, насилие, несовершеннолетних пользователей, порнографию, издевательства и другое противозаконное поведение. Чтобы защищать своих лояльных клиентов от нарушителей, мы разработали сотни автоматических фильтров, которые анализируют миллионы сообщений, отправляемых через приложение, и банят любой запрещенный контент. У нас также имеется Команда квалифицированных модераторов, которые анализируют все сообщения, поступившие как жалобы от наших клиентов о нарушении Пользовательского Соглашения.
3. Никаких детей
Никому младше 17 не разрешено загружать или использовать приложение Antiland. Оно ограничено возрастным рейтингом 17+ для большинства Западных стран, для некоторых стран 18+. Подробнее смотрите ограничения в магазине приложений, где вы его скачали.
Никто не может вести себя как пользователь младше 17 лет по любой причине, включая шалости, эксперименты и шутки. Никто не может делиться каким-либо откровенным контентом, изображающим несовершеннолетних детей
4. Никакой порнографии
Это приложение анонимно, и незнакомцы общаются с незнакомцами. Мы не тот самый мессенджер, к которому вы привыкли. Вам здесь не разрешено отправлять порнографию кому-либо когда-либо. Фотографии гениталий, половые акты с любыми предметами или животными также считаются порнографическими и строго запрещены в Antiland.
Наши фильтры против порнографии анализируют миллионы сообщений и воспринимают любое изображение, содержащее гениталии, как порнографическое.
5. Никакого мата
Пользователи должны уважать других анонимных пользователей. Не материтесь в любых местах, где ваш текст может быть замечен людьми, которым это может не понравиться. Эти места включают в себя групповые чаты, приватные чаты, фотографии и никнеймы. Не разрешается использовать матерные слова в замаскированном, скрытом или завуалированном образе. Если вы не можете выразить свои чувства без грубых выражений, специальный чат будет добавлен в ваш список чатов, где грубить и материться разрешено, и каждый член этого чата знает об этом. Вам разрешено отправлять грубые сообщения в этом специальном чате, не задевая семейных и религиозных ценностей собеседников. Если вы продолжите грубо выражаться за пределами этого специального чата, вы будете забанены во всех чатах.
6. Никакого спама
Запрещено рекламировать любые приложения, мероприятия и партнерские программы. Ссылки, названия брендов, фото содержащие программы или вэбсайты могут расцениваться как спам. Не разрешены предложения каких-либо услуг, фотографий или видео за деньги. Используйте другие приложения для этих целей.
7. Никаких персональных данных
Это приложение анонимно и всегда должно оставаться анонимным. Никому не разрешено спрашивать и распространять персональные данные, включая аккаунты в социальных сетях, емаилы и телефоны. Никому не разрешается спрашивать такие данные или делиться ими даже замаскированным, скрытым или завуалированным образом. Это правило создано для вашей же безопасности.
8. Никакого флуда
Если вы не можете выразить свои чувства в нормальных адекватных предложениях и часто отправляете короткие сообщения без причины, вы будете забанены и потеряете всю свою карму. Если вы создадите боты или любые автоматические скрипты для флуда для кармы, ваши аккаунты будут удалены из Antiland, и ваш основной аккаунт будет забанен. Вся ваша карма и все ваши покупки в приложении будут удалены.
9. Не раздражайте, не оскорбляйте и не издевайтесь над другими пользователями
Если пользователь раздражает, оскорбляет или издевается над другими пользователями в групповых чатах или приватных чатах, на его поведение могут пожаловаться. Пользователи, которые получают много жалоб, будут автоматически заблокированы в Antiland. Не вините других пользователей в блокировке вашего аккаунта. Это общество похоже на то, что в мире офлайна, только в офлайне каждый забаненный пользователь, скорее всего, пострадал бы гораздо сильнее за свое поведение
10. Подозрительные аккаунты
Если ваши сообщения блокируются фильтрами против спама, флуда или порнографии, или вы получаете много жалоб, ваш аккаунт будет помечен подозрительным. Сообщения подозрительных аккаунтов по усмотрению системы могут быть анонимно отправлены на проверку модераторам. Если модераторы посчитают ваш анонимный контент неуместным, вы будете забанены из системы.
11. Карма
Пользователи с адекватным поведением обычно имеют высокую карму. Если вы мирно общаетесь и помогаете другим пользователям выражать свои чувства, ваша карма будет расти. Если же вы нарушаете и раздражаете окружающих, попадаетесь на блокировки и баны, ваша карма будет стремиться к нулю.
12. Забаненные пользователи
Если вы забанены, вы можете реабилитироваться. Если вас забанили в одном чате, извинитесь лично перед каждым, чьи чувства могли быть задеты вашим поведением. Если ваши извинения будут приняты, вы сможете продолжить общение в том же чате через пару часов. Если оскорбленные пользователи не примут ваших извинений, вы можете в дальнейшем получать бан в этом чате без объяснения причин.
Если система посчитает нужным отправить вас в Тюрьму, вы будете забанены во всех остальных чатах. Следующие пару часов вам придется провести в Тюрьме, общаясь с другими заключенными. Чем больше вы общаетесь в Тюрьме, тем больше ваши шансы вернуть 50% своей кармы и выйти на свободу. Будьте вежливыми, не раздражайте остальных заключенных, поскольку они могу пожаловаться на ваше поведение в Тюрьме. В тюрьме нет ответственных за то, какой срок вам следует отбыть. Система сама вычисляет срок заключения на основе ваших нарушений.
Если вы продолжаете нарушать или даже создаёте новые фэйк аккаунты, чтобы избежать бана, все ваши аккаунты и устройства могут быть заблокированы и удалены из Antiland навсегда.
Если вас забанили в чате, где другие клиенты нарушали правила, нажмите долгим нажатием на их сообщения, а затем на кнопку Пожаловаться.
13. Следуйте рекомендациям
Если более опытные пользователи с высокой кармой предупреждают вас, вам следует прислушаться. Иначе сообщество может не принять того, как вы самовыражаетесь.
14. Недопустимый контент также включает:
Дискредитирующий или подлый контент, включая ссылки или комментарии по поводу религии, расы, сексуальной ориентации, пола или других целевых групп, особенно если содержание, скорее всего, нацелено задеть человека или группу.
Реалистичные изображения людей или животных, которых убивают, калечат, подвергают пыткам или подвергают насилию, или контент, который поощряет насилие.
Изображения и сообщения, которые поощряют незаконное или безрассудное использование оружия, наркотиков и опасных предметов.
Подстрекающие религиозные комментарии, неточные или вводящие в заблуждение цитаты религиозных текстов.
15. Социальная ответственность
Вы уведомляете Antiland о каждом обнаруженном вами нарушении. Чтобы сообщить о нарушении, вы должны длительно нажать на сообщение, нарушающее Пользовательское соглашение, и выбрать [Пожаловаться] в меню. Если Команда Модераторов обнаружит, что вы не сообщили о каких-либо нарушениях намеренно, вы будете считаться соучастником нарушения и можете быть забанены в приложении.
www.antichat.me
Історія давніх слов'ян. Анти (реферат)
Реферат на тему:
“Історія давніх слов’ян”
План
Поняття про антів – як про давніх слов’ян.
Соціально-економічні чинники життя давніх слов’ян.
Політичний лад антів.
Перші державні утворення давніх слов’ян.
1. Про існування державних союзів слов’янських племен на територіїУкраїни свідчать численні пам’ятки, знайдені під час археологічнихрозкопок стародавніх городищ Подніпров’я, Подністров’я, Побужжя. Саме націй території в IV ст. н. е. об’єдналася в державний союз групаслов’янських племен — антів.
Хто ж такі анти? Що нам про них відомо? Свідчення візантійських,готських, латинських та арабських авторів VI—VII ст. про антів — першінезаперечні історичні згадки про слов’янські племена насхідноєвропейській рівнині. Як повідомляли тогочасні історики,(візантійський — Прокопій Кесарійський, готський — Йордан та ін.), антиявляли собою частину слов’ян-венедів. Перша згадка про них у писемнихджерелах датована 375, остання — 602 р. н. е. Мовою антів, на думкулінгвістів, була слов’янська. Імена вождів (Бож, Мезамир, Лаврит та ін.)теж звучать як слов’янські. Культура, звичаї та норми їхньогосуспільного укладу мали також чітко виражене слов’янське забарвлення.Релігійні уявлення були такими ж язичницькими, як згодом і поганськавіра східних слов’ян.
Виходячи з цих засад, значна частина істориків справедливо вважала антівпротослов’янами, або просто слов’янами (О. Шахматов, М. Погодін, С.Соловйов та ін.). На відміну від росіян, вітчизняні дослідникидотримувалися думки, що анти — прямі предки українського народу абонавіть перші українці (М. Грушевський, В. Щербаківський). Цікаві думкищодо «антської проблеми» висловлює відомий сучасний український історикМ. Брайчевський. Поділяючи в цілому погляди своїх попередників, віндовів принципову ідентичність вітчизняних літописних полян та антів зіноземних джерел. За твердженням М. Брайчевсь-кого, самі себе ці людиназивали полянами, степові сусіди — сармати (а від них уже й іншінароди, що жили південніше) знали їх під назвою антів, тобто «крайніх»,тих, що живуть «на краю», «окраїнних людей». Цілком можливо, що самезвідси, від цих «окраїнних людей» — антів і бере свій початок названашої держави і народу.
2. Як свідчать писемні та археологічні джерела, анти жили невеликимипоселеннями на берегах річок та озер, займалися скотарством тахліборобством. Вони мали військові укріплення не в кожному селі, аспільні — для кількох поселень. На думку вчених, в антів на змінуродовій общині прийшла нова, територіальна сільська община, в якійпоступово виділилися окремі заможні сім’ї, що володіли певною власністю.Ця новонароджена племінна верхівка була досить різнорідною. До неївходили передовсім вожді племен. Зарубіжні історики називають їхкоролями, старійшинами, «вельможами». Вони виділялися з основної масинаселення своїм майновим становищем, збагачуючись за рахунокпривласнення продуктів праці членів общини у вигляді данини. Засвідченнями візантійських істориків, у антів значного розвитку набулорабство, яке поряд із збиранням данини було початковою формоюексплуатації в процесі становлення класового суспільства.
3. Суспільний і політичний лад антів привертав до себе пильну увагудослідників. Зокрема, Прокопій Кесарійський писав, що антами не правитьхтось один, а здавна управляє ними народне зібрання, і всі справи, добрічи лихі, вони вирішують спільно (демократія). Проте в моменти загальноїнебезпеки вони обирали царя («Rех»), авторитет якого визнавав увесьнарод Такими вождями антів були Бож, Мезамир, Ардагаст, Мусокій,Доброгаст та ін. Воєнна здобич, контрибуції, подарунки сприялинакопи-ченню багатств антських вождів, що, в свою чергу, посилювало їхвійськову і політичну владу. Все це прискорювало майнову та соціальнудиференціацію слов’янського суспільства, сприяло формуванню в ньомукласових відносин.
На думку вчених, у цеп період виникає перехідна (між докласовою ікласовою формаціями) форма управління суспільством, коли продовжуваливикористовуватися деякі родові форми регулювання соціальних процесів,але вже в інтересах пануючого класу, що поступово зароджувався. Такуформу управління суспільством деякі дослідники називають військовоюдемократією, на стадії якої знаходилися й анти. Військова демократіямістила в собі якості, властиві суспільному самоврядуванню, й водночаселементи державного ладу. В результаті посилення соціальноїдиференціації в союзах слов’янських племен усе більше зміцнюваласядержавно-правова основа, що зумовлювало поглиблення класовою поділусуспільства й утворення держави.
4. Варто зазначити, що оцінки істориками політичного об’єднання антівдосить суперечливі. Дехто вважав його племінним союзом (В. Ключевський —«дулібський союз»), дехто — короткочасним військовим об’єднанням, щостворювалося для боротьби з ворогом (готами, аварами й ін.). Але цьомувисновку суперечать слова Йордана, котрий писав, що анти мають спадковуцарську владу (виходячи з цього, очевидно, й державу — Антське царство —Авт.). М. Брайчевський вважає, що політична організація антівнагадувала структуру державних об’єднань Західної Європи (КарлаВеликого, бургундів, вандалів, готів) і була так само нетривкою.
Як бачимо, дослідники дотримуються різних поглядів на сутність«Антського царства». Але сам факт об’єднання антів у союз фактично бувпершою відомою спробою прямих предків українського народу створиш власнедержавне утворення з організованим військом та участю населення вполітичному житті, яке проіснувало три сторіччя (кінець IV — початок VIIст.). В 602 р. держава антів упала під тиском кочових племен аварівПісля цього анти в писемних джерелах уже не згадуються, а в літературіпочинає вживатися назва слов’яни.
Поступово ця загальнослов’янська спільність ділиться на три великівідгалуження — східну, західну та південну. Подальший розвиток цихслов’янських угруповань веде до їх дроблення і формування доситьстабільних етно-політичних утворень — союзів племен, перелік ірозселення яких дається у славнозвісній «Повісті временних літ» Якзазначає літописець Нестор, слов’яни, що «прийшли й сіли по Дніпру йназвались полянами, а інші — древлянами, тому що сіли в лісах, а ще іншісіли поміж Прип’яттю й Двиною й назвались дреговичами (від слова«дрегва» — болото. — Авт.), інші сіли по Двині й назвались полочанами зарічкою, що впадає до Двини й має назву Полота. Ті ж слов’яни, котрі сілипоблизу оз Ільмень, назвалися власним ім’ям — словенами…» Поступово воповіді літописця виступають й інші слов’янські племена: кривичі з їхнімградом Смоленськом, від яких Нестор виводить сіверян, дуліби — жителіПобужжя, мешканці західної частини пізнішої України — волиняни бужани йхорвати. Не забуває він згадати й жителів По^ сожжя (від р. Сож) —радимичів, і мешканців волго-окських лісів — в’ятичів, і уличів зтиверцями, що на
ukrreferat.com
Анти. Велика історія України
Те, що знаємо про наших безпосередніх предків - антів, знаємо з чужинецьких (грецьких і латинських) джерел. Вони одинокі й тому цінні, але ж треба користуватися ними обережно. Чужинці дивилися на наших предків, як на варвар і багато в своїх описах прибільшували та переяскравлювали. До того ж чужинці знайомилися з ними принагідно й поверховно, а тому й не могли збагнути їх душі. А без цього неможлива ніяка річевість, що її вимагається від історії.
До VI сторіччя по Христі, заволоділи наші предки анти землями здовж чорноморського поберіжжя, на схід від устя Дністра, через Дніпро, аж до берегів Озівського моря. Як далеко сягали вони на північ, цього не знаємо певно.
Назва східньо-словянського племени - «анти» - чужого, несловянського походження. Самі вони напевне так себе не звали, як і словяни взагалі не звали себе «венедами» чи «венетами». Можливо, що так звали наших предків їх східні турецько-фінські сусіди й від них перейняли цю назву візантійські та готські літописці та історики. На захід від антів (на балканському півострові й Подунавю) жили словени, на північний захід венеди. Від сходу загрожували їм гуни, від півдня готи.
Писар одного з готських князів Йордан, написав у 554 р. історію готської держави, в якій багато уваги присвячує антам.
Причислюючи антів до венетських (словянських) племен, каже Йордан, що вони «найсміливіші поміж венедами й живуть на лукоморі Понту (Чорного моря) від Дністра по Дніпро, які віддалені від себе на багато днів ходу».
Коли після смерти готського короля Германаріха (375) готи мусіли скоритися перед гунами, тоді їх король Вінітар, що бажав виявити свою хоробрість і звільнитися зпід гунської зверхности, пішов війною на антів.
В першому наскоку йому не пощастило, але згодом він переміг антів, а їхнього короля Боза й 40 його старшин звелів, для постраху цілому племені антів, розіпняти на хрестах. Але ж у справу встряли гуни й разом із вірними собі готськими начальниками, розбили Вінітара. Щодо прізвища антського короля Боза, то його пробували звести до словянського імени Божка, Божидаря чи Богдана, а дехто з дослідників бачив у ньому того Буса, що про його часи співають в «Слові о полку Ігоревому» готські дівчата. («Поют время Бусово»). Виходить, що анти мусіли бути не тільки войовничі й сміливі, але вже в IV ст. гарно зорганізовані, коли могли протиставитися готам й не то, що не злякалися гунів, але й увійшли з ними, а відтак із Візантією, в зачіпно-оборонний союз.
Правний дорадник візантійського полководця Белізарія, а відтак автор цілої низки творів із історії Візантії - Прокопій Кесарійський, що жив і писав у другій половині VІ ст., дає нам у своїх творах дуже цікаву характеристику антів та словен:
«Словенами й антами - каже Прокопій - не володіє один муж, але із споконвіку живуть вони громадоправством й тому спільно цікавляться всім, що для них приємне й прикре. Вірять, що є один бог, володар грому й найвищий пан і йому жертвують воли та всяку жертвенну тварину. Не признають долі, ані не думають, щоби вона мала якусь силу над людьми, але коли вже їм смерть загляне в вічі, чи то в недузі, чи в бою, обітують, якщо вийдуть побідно, то зараз принесуть богові жертву за чудом вирятуване життя. І дійсно вони звичайно жертвують богові те, що обіцяли й вірять, що цею жертвою окупили собі рятунок. Крім цього почитають ріки й русалки та інші божества й усім їм жертвують та ворожать при жертвах.
Мешкають у нужденних колибах, розкинутих одна від другої, а кожен із них дуже часто міняє оселю. До бою, йдуть пішки й тримають у руках малі щити й списи; панцира не одягають ніколи, а деякі не мають ані свити, ані плаща, тільки штани, й так виступають у бій з супротивником. В тих обох народів спільна, цілком варварська мова й подібдні вони один до одного з вигляду. Всі вони помітно рослі й сміливі, що ж до тіла й волосся ані надто біляві або русяві, ані теж цілком темні але всі бувають рижуваті. Не є вони злі, ані злочинні, але у своїй простоті заховують гунський спосіб життя…»
Трохи пізніший від Прокопія, грецький письменник цісар Маврикій (582-601) оповідає таке про побут і спосіб воювання антів і словен:
«Словени й анти, мають однаковий спосіб життя й однакові нахили; вони вільні й ніколи не даються наломити під ярмо чужої влади, а вже ніколи на власній землі. Їх багато й вони витривалі, легко зносять спеку і холод, слоту і наготу тіла й голод. Для тих, що їх відвідують вони ласкаві й зичливо переводять їх з місця на місце, куди їм треба. Колиб, через недбайливість господаря, гість потерпів яку шкоду, то той, що передав гостя другому господареві, підняв би війну, бо вони вважають своєю святістю - пімстити кривду гостя. Тих, що попадуть до них у полон, не задержують, як це роблять інші народи, але назначивши їм якийсь час, лишають їм до вибору, чи захочуть, за якимсь викупом, вернути до своїх, чи залишитися поміж ними, як вільні й приятелі. Мають вони багато різної худоби й збіжжя, зложеного в стиртах, а найбільше проса й льону, їх жінки бувають чесні понад міру, а багато їх вважає смерть чоловіка за власну, й радо самі себе гублять, не вважаючи свого вдовицтва життям.
Мешкають по неприступних полянах, над ріками, мочарами, озерами, й часто загрожені небезпекою, кидають свої оселі. Свій добуток бережуть у сховках.
Дуже зручно вживають засідок, нападів і підступів, в день і в ночі придумуючи над різними способами воювання. Усіх перевищують своїми способами проходити ріки й уміють дуже довго перебувати під водою. Кожен з них озброєний у два малі списи, а дехто має великі, але тяжкі до ношення щити. Вживають теж деревляних луків і малих стріл, затроєних їддю.
Рідко наступають збитою лавою. У боротьбі вживають радше засідок і підступів, як сили.
Вони цілком віроломні й нетривкі в договорах. Уступають радше перед страхом, аніж подарунками. Тай коли порізняться поміж собою, ніколи вже не погодяться, ніколи не тримаються спільного рішення. Бо кожен із них має свою думку й ніхто не хоче уступити другому.
Тому, що в них багато князів, що живуть у незгоді, не шкодить позискувати одних проти одних, чи слушністю, чи подарунками, головно тих, що живуть поблизь границі».
Але Маврикій переконаний, що походи проти словян та антів дуже мало їм шкодять:
«Тому, що оселі словян та антів положені разом понад ріками: одні з другими стикаються, а ліси й багна недалеко, то про ворожий наскок дуже скоро всі довідуються й тікають із майном. Тоді молодь, визбувшися страху, нападає нишком і вибиває наших жовнірів. У таких виправах треба всіх боєздатних негайно вбивати…»
Отаку то, назагал дуже гарну картину життя-буття наших предків малюють нам їхні грецькі сучасники. Як бачимо, багато з того, що дивувало чужинців, і злого й доброго залишилося в нас і до сьогодні.
І та всіми славлена українська гостинність і ця внутрішня незгідливість - мовляв: у нас, що голова то розум - та й способи воювання, що так яскраво повторюються в житті українських козаків-запорожців.
З історії антів переказали нам грецькі письменники небагато. Біля 530 р. потерпіли вони поразку від візантійського полководця Германіха, але з того часу бачимо їх у згоді з Візантією. По словам Прокопія, війська антів обороняли в 537 р. Рим перед готами, за три дні мали вони вибити аж 4000 готів. Дуже цікавий момент переповідає нам м. і. Прокопій.
В грецького цісаря Юстиніяна був воєвода, що звався Хилвудій. В 531 р. сторожив він границь Візантії понад Дунаєм проти натиску гунів, словян та антів. Сміливий та меткий Хилвудій не обмежувався тільки боронити границі, але час до часу запускався глибоко в землі «варвар» і старався нагнати їм страху перед силою візантійської держави. В одному з таких походів Хилвудій згинув у боротьбі з словянами (534 р.)
Трапилося, що до словянського полону попав ант, на ймення теж Хилвудій. Коли дізналися про це анти, викупили Хилвудія з словянського полону й наказали йому на вічу не признаватися до того, що він ант, але вдавати з себе візантійського воєводу Хилвудія. Самі ж вони звернулися до візантійського цісаря Юстиніяна й запропонували йому союз. Між іншими поставили умову, що Хилвудій залишається в них і водитиме їх на ворогів. Цісар Юстиніян погодився на пропозицію й закликав антів перейти жити до зруйнованого міста Турриса, що його збудував ще римський цісар Траян по тому боці Дністра. Це місто разом із околицею обіцяв цісар подарувати антам і платити їм гроші і за оборону Візантії перед гунами.
Тоді анти вислали до Царгороду того поневільного самозванця Хилвудія завершити договір. По дорозі в Візантію попав Хилвудій у руки візантійського воєводи Нарзеса, цей звелій його закувати в диби й покарати за обманство. - На цьому мали б покінчитися перші в історії українсько-грецькі переговори.
В другій половині VI сторіччя багато натерпілися анти від аварів, що тоді переходили чорноморськими степами знад Каспія на захід.
Грецький письменник Менандр оповідає, що коли дикі авари почали пустошити землі антів, ці післали до них одного зі своїх кращих мужів Мезамира на переговори. Один болгарин, що мав вплив на аварського кагана, порадив йому вбити антського посла, бо він держався згорда й, вернувши до своїх, міг би зорганізувати нарід проти аварської орди. Авари вбили посла й пустошили землі антів та набірали з них невільників.
В «Повісті временних літ» оповідається про те, як авари «примучували» українське племя дулібів, та запрягали дулібівських жінок у свої вози. Дарма, що наш літописець переносить це аварське лихоліття на першу половину VII сторіччя, коли авари вже перейшли крізь українську землю й осіли на сердньому Дунаю; поправді літописне оповідання відноситься до раніших часів переселенчої мандрівки аварів.
Під 555 роком згадує грецький письменник Агатій про сотника Доброгоста, що проводив грекам у боротьбі з персами й був з походження ант.
Востаннє згадуються анти під 602 роком. Вони виступають як союзники Візантії в її боротьбі із придунайськими словянами, що були в союзі з аварами. Тоді то аварський каган вислав військо, щоб знищити антський нарід союзниками ромеїв (візантійців). Але аварське військо ворохобилося й не захотіло воювати з антами.
Наприкінці VII сторіччя перемандровує крізь чорноморські степи болгарська орда, а сильна хозарська держава на сході стає заборолом проти натиску дальших кочівничих орд на чорноморський степ. Ціле VIII й половина ІХ сторіччя ховався чорноморський степ за хозарською спиною й тоді був час і змога поширити і закріпити чорноморське поберіжжя східньо-словянськими, чи краще кажучи, українськими племенами. І треба це нашим предкам признати, що вони використали цю нагоду якслід. Але ж ні вони самі, ні сусідські письменники не закріпили нам тієї преважної доби в писаних документах. І тільки на підставі нашого найстаршого літопису, писаного пізно, бо щойно в XI сторіччі, ми можемо набрати приблизного уявлення про остаточні досягнення того кольонізаційного руху східньословянських племен.
Поделитесь на страничкеСледующая глава >
history.wikireading.ru
Анти
Анти ( др.-греч. νται ) - Назва слов'янських племен IV - VII століть, що застосовувалося візантійськими письменниками VI - VII століть. Поліетносе об'єднання давньослов'янських племен, що мав зачатки державності вже в IV столітті (вождя Божа, знати, війська). Уже при Боже вони наносили поразки готам, але були розгромлені військами "Вінітарія" Вітіміра. Згадуються у візантійських і готських джерелах VI - VII століть (до 602 рік н. е..). [1] [2] Археологія свідчить, що в V-VII ст. анти були окремою етноплеменной угрупованням слов'янства, що сформувалася в III-IV ст. в складі черняхівської культури в умовах взаємодії слов'ян з іраномовних населенням. [3] [4] Представники пеньківської і іпотешті-киндештской культур ідентифікуються з антами. [5]
Пеньковська культура в V-VI ст. на тлі інших слов'янських та балтійських культур.
1. Географія
В VI столітті, напередодні аварського вторгнення, анти жили на території сучасної держави Україні, в межиріччі Дніпра і Дністра, що примикає до Чорного моря.
2. Історія
У період найвищого розквіту займали територію від Дона до Румунії і далі на Балканах. Під час розкопок археологи виявили укріплені пункти, де знайшли зброю, цінні прикраси. Це свідчить, що крім цивільного населення, тут жили воїни. Анти були загартованими воїнами. Кожен воїн мав на озброєнні два невеликі списи, дерев'яні луки і стріли.
Анти перебували на стадії розкладання первісного суспільства. У них вже була приватна власність, що вплинуло на майнове розшарування. Очолював антські об'єднання військовий вождь. Найближче оточення військового вождя становили старійшини племен. Військові вожді мали дружини, з яких згодом виділялися заможні люди. Полонених перетворювали на рабів.
З нападом аварів значною мірою пов'язується зникнення з історичної арени антів. В останній раз анти згадуються в 602 році.
2.1. Соціальна структура антського суспільства
Основним осередком суспільства у слов'ян була громада, яка називається в літописі "рід". Судячи по характеру жител і поселень, громада складалася з сімей, які включали лише найближчих родичів. Сімейні звичаї у різних племен розрізнялися. Згадувані візантійцями сімейні порядки, схожі на звичаї полян, описані " Повістю временних літ ". Це були патріархальні звичаї, з "ранковими дарами" за наречену і ритуальними вбивствами дружин на могилі чоловіка. Інші племена практикували полігамний шлюб з пережитками матріархату. Основним заняттям общинників було землеробство. Ремесло носило домашній характер.
2.2. Воїни
З громади виділяється шар воїнів-професіоналів ("ВОІ"), які в літній час займалися військовими набігами на Візантію та інші території з метою грабежу і захоплення рабів. Воїни об'єднувалися в невеликі загони по кілька сотень людей (" дружини "), які, з'єднуючись, могли утворювати армії до 1-2 тисяч осіб. На чолі загонів стояли вожді (князі і" воєводи "), що володіли особливим авторитетом (" славою "), загибель яких під час бою повергала воїнів в паніку. знахідок поховань військової знаті антів практично немає, проте є знахідки скарбів з монетами, золотою та срібною начинням, награбованим під час походів. Озброєння воїнів було легким: щит з шкіряним ременем для носіння та спис, а також стріли з отрутою і сулиці для метання. Збруя згадані лише одного разу. особливо характерними для антів були довгі мечі, високої якості. В археології вони дали назву цілому класу подібних виробів, "мечі антського типу". І навіть в англосаксонської поемі "Беовульф" герої борються антських мечами. Племінні ополчення могли досягати значних розмірів і використовувалися для захисту від набігів і при переселенні на нові території, а також під час походу 626 року на Константинополь , Коли серед убитих були виявлені і жінки. Анти вважалися найсильнішим слов'янським племенем. Антські воїни служили в армії Візантії, брали участь у морських походах на човнах-однодеревках.
2.3. Жерці
У джерелах відсутні згадки про шарі жерців, або волхвів, у антів, археологи не виявили яких-небудь великих релігійних комплексів, на яких вони могли проживати. Однак, цей шар, безсумнівно, існував, але не виділявся з числа общинників, так як невеликі жертовні ями знаходилися при селищах, місцями культу були гаї, водойми, дерева і каміння. Полянські жерці відправляли культи і кидали жереб при необхідності обрання людських жертв. Під час неврожаю і голоду в жертву приносилися немовлята і люди похилого віку, в урожайні роки - продукти харчування. Жерці вимовляли молитви, пов'язані з урожаєм. Проводилися ворожіння. Головним божеством антів і полян був Перун.
Близьким до жерців був шар сказителей ("песнотворцев"). Завдяки повідомленням про венедів, які були затримані візантійцями, можна сказати, що билин вже тоді вели свою розповідь під гусельного награвань і виділялися з числа общинників (були затримані відразу кілька людей з "Кіфара"), переходили з місця на місце і іноді виступали посередниками в переговорах між племенами. Зображення семиструнних гусель є на фігурках антського типу під Велестіно. До нас дійшли оповіді про антському часу: про князів Бусі, Кия, про обрах, про хазарах.
2.4. Протоміста
З ускладненням соціальної структури антського суспільства з'являються протогородскіе поселення. До антському часу відносять виникнення Києва, що мав значення релігійного і племінного центру. Пастирське городище (назва міста не відомо) мало поліетнічне населення. Тут жили воїни і ремісники, які виробляли гончарний посуд та прикраси ( фібули, поясні набори тощо), що розповсюджувалися далеко за межі міста і антський землі. В антське час виникає і місто Волинь [джерело не вказано 175 днів] на Західному Бузі, відомий як поселення воїнів і центр племінного союзу волинян. "Гради" ще не мали ролі торгових центрів. Їх населення було непостійним, включало князя, воїнів, жерців і рабів. Тут проходили віча, релігійні свята, бенкети, а фортеці служили для оборони.
3. Етнічна приналежність антів
- Традиційною вважається версія, ототожнюються антів зі слов'янами. Вона заснована на свідченнях Прокопія Кесарійського, Йордану, даних археології, а також на аналізі антських імен.
- У той же час існує думка, що етнонім анти - іранського походження. [1] [5]
Анти взяли участь в етногенезі майбутніх східних, південних і західних слов'ян. Див македонці, болгари
3.1. Нетрадиційна версія
Деякі адигські історики висловлювали версію, що анти були північнокавказьким племенем, предками сучасних адигів. Місцевий історик XIX століття Шора-Бекмурзін Ногмов [6] прийшов до такого висновку на основі переказів кабардинців про своє минуле. За його словами, Адиги (кабардинці і черкеси) називали себе в давнину Антих, пізніше перейшов в адиг. Ногмов, посилаючись на перекази, стверджував, що Антих мешкали від Терека до Волги і Дона. Згідно з переказами, предки адигів воювали з готами і аварами близько східній околиці Чорного моря, про міграцію до іншого кінця Чорного моря на Дунай перекази нічого не повідомляють.
Відома напис із згадкою антів, що відноситься до III століття і Боспорського царства, тобто місць перебування предків адигів [7].
На думку історика Федорової М.С., анти - союз різноетнічних і різномовних, а провідним етнолінгвістичних компонентом антів були ханти. Анти рухалися від Причорномор'я і Придніпров'я до Волго-Донський- Окському межиріччі. Якісь групи антів рушили на північ, інші залишилися на місці, зливаючись з місцевим населенням, треті рушили на схід. З ними рухалися і Біант (протоюгра, предки обских угрів), які від Волго-Донський-Окського межиріччя рушили на схід і північ. Тут в русі частково брали участь касоги, мокша, мещера і ерзя). Цим може пояснюватися поява ( Мокша і ерзянською) мовами категорії об'єктного дієвідміни, характерного тільки для угорських мов, а також скорочення кількості відмінків як результат тісних контактів з Біант. На думку Федорової М.С. сам етнонім "ханти" прийшов в грецький від керкетов / касогів у формі "анти", що було обумовлено особливостями мови касогів. В адигейській і кабардинській фольклорі згадується народ з ім'ям "ханти". В кабардинська національної кухні присутній блюдо, традиційно зване "хантхубс", що дослівно означає "хантскіх просяна юшка". Але насправді на кабардинській означає "ханська юшка" або "ханський суп" від слів "хан" - хан - і "тхупс" - суп, бульйон, юшка. У роботі Федорової робиться висновок, що немає лінгвістичних та історичних підстав для ототожнення слов'ян і антів. [8]
Примітки
Література
znaimo.com.ua
Поиск по сайту
Email рассылка
Узнавай первым
об обновлениях на сайте по Email БЕСПЛАТНО! Как только на сайте появятся новые посты, видео или фото, Ты сразу же будешь извещен об этом одним из первых.
Новое на сайте
Новое на форуме
Нет сообщений для показа
